ХТО МИ?

На жаль, за роки незалежності в Україні так і не сформувалося громадянське суспільство. Про це свідчать бурхливі події останнього тижня. Не тільки торгівля на крові з сепаратистами і окупантами не сколихнула суспільство (маю на увазі широкий загал), а навіть силовий розгін редуту блокадників, стрілянина поліцейських в повітря і під ноги протестувальникам чи брутальне вдертя їхніх начальників до парламенту не обурило громадськість. Безумовно, є активісти, волонтери, добровольці, ветерани АТО, які намагаються протистояти корумпованій владі. Але більшість народу (чи то населення) залишається пасивною, байдужою, заляканою репресіями і голодоморами масою, яка продовжує керуватись принципом «моя хата скраю».

А мені пригадався вірш 25-річної давнини. На жаль, маю констатувати, що з тих пір так нічого і не змінилося.  

                                     Хто ми?

                        Іншим людям безтурботно -

                        Їм і сонце гріє.

                        А мені болить питання:

                        «Хто ми є такії?»

                        Довго розуму нас вчили

                        I Москва й Варшава,

                        Ми ж хитали головами,

                        Аж чуби тріщали.

                        Ляхи кажуть: - Ви - поляки.

                        - Zgadzam się z mosc Panem.

                        Це відомо, як і те,

                        Де зимують раки.

                        Росіяни: - Малороссы -

                        Разновидность русских.

                        - Певна річ, що «разновидность»,

                        Коли пан так просить.

                        А то може ми - татари,

                        Чи таки - моголи,

                        «Золотого Тамерлана

                        Онучата голі».

                        А ще, може, ми - румуни,

                        Угри, молдавани?

                        Чи, що зреклись свого роду,

                        Безрідні Івани?

                        Невже були і ми вільні

                        Та мали гетьмани?           

                        Кажуть, вміли панувати.

                        Чи то все - омани?

                        Чи хрестив нас Володимир

                        I вогнем, і герцем?

                        То ж чому ми так зчерствіли

                        I душею й серцем?

                        Своя хата, своя мова,

                        Своя домовина...

                        Все це є у нас, панове.

                        Та чи є Вкраїна?

                        © Володимир Селезньов, 1992

ПОЛІТИКА СОБАЧОЇ БУДКИ

Останнім часом в Україні виросло покоління можновладців, які в дитинстві передивилися радянський мультфільм 1961 року «Чиполліно» за однойменною казкою Джані Родарі, і сьогодні із завзяттям втілюють його сюжет в життя, сподіваючись на психологію звикання. Мовляв, народ «поропщет» та й розійдеться по своїх «непобудованних» хатках.

От і нинішній Гарант замість того, щоб будувати в Україні міцну розвинену державу намагається змайструвати з неї собачу будку та ще й вихваляється. Натомість ветеранам АТО і блокадникам проти торгівлі на крові з ОРДЛО він закидає, що вони за своє життя не збудували навіть собачої будки. Та пан Президент забуває, що ці хлопці набагато краще ніж собачі будки вміють будувати барикади та бліндажі.

Тож несподіванки можуть привести наших можновладців абсолютно до непередбачуваних ними наслідків. Ефект стиснутої пружини у народу, доведеного «до суми», може спрацювати в будь-яку мить. До речі в казці італійського казкаря повстання в Країні овочів і фруктів почалося саме тоді, коли синьйор Помідор вигнав дядечка Гарбуза з його собачої будки, де той мешкав. 

БАТЬКИ І ДІТИ

Чи не помічали ви один прикрий феномен, коли у видатних українців-патріотів діти стають манкуртами та зрадниками?

В історії України таких випадків безліч. Пригадайте хоча б сина Володимира Великого  Святополка, прозваного Окаянним, який перший привів вражих ляхів до стольного Києва. Син Богдана Хмельницького Юрко не лише став маріонеткою турецького султана, а й послужив початком кривавого братовбивчого періоду нашої історії, названого істориками Руїною. Нащадок славного козака Микити Галагана, що ціною власного життя забезпечив перемогу козацького війська під Жовтими Водами, полковник Гнат Галаган допоміг царським військам знищити Стару Січ. Одна з найбільш одіозних зрадницьких постатей в історії України Сава Чалий за деякими даними був сином славетного кошового Івана Сірка.