ХТО МИ?

На жаль, за роки незалежності в Україні так і не сформувалося громадянське суспільство. Про це свідчать бурхливі події останнього тижня. Не тільки торгівля на крові з сепаратистами і окупантами не сколихнула суспільство (маю на увазі широкий загал), а навіть силовий розгін редуту блокадників, стрілянина поліцейських в повітря і під ноги протестувальникам чи брутальне вдертя їхніх начальників до парламенту не обурило громадськість. Безумовно, є активісти, волонтери, добровольці, ветерани АТО, які намагаються протистояти корумпованій владі. Але більшість народу (чи то населення) залишається пасивною, байдужою, заляканою репресіями і голодоморами масою, яка продовжує керуватись принципом «моя хата скраю».

А мені пригадався вірш 25-річної давнини. На жаль, маю констатувати, що з тих пір так нічого і не змінилося.  

                                     Хто ми?

                        Іншим людям безтурботно -

                        Їм і сонце гріє.

                        А мені болить питання:

                        «Хто ми є такії?»

                        Довго розуму нас вчили

                        I Москва й Варшава,

                        Ми ж хитали головами,

                        Аж чуби тріщали.

                        Ляхи кажуть: - Ви - поляки.

                        - Zgadzam się z mosc Panem.

                        Це відомо, як і те,

                        Де зимують раки.

                        Росіяни: - Малороссы -

                        Разновидность русских.

                        - Певна річ, що «разновидность»,

                        Коли пан так просить.

                        А то може ми - татари,

                        Чи таки - моголи,

                        «Золотого Тамерлана

                        Онучата голі».

                        А ще, може, ми - румуни,

                        Угри, молдавани?

                        Чи, що зреклись свого роду,

                        Безрідні Івани?

                        Невже були і ми вільні

                        Та мали гетьмани?           

                        Кажуть, вміли панувати.

                        Чи то все - омани?

                        Чи хрестив нас Володимир

                        I вогнем, і герцем?

                        То ж чому ми так зчерствіли

                        I душею й серцем?

                        Своя хата, своя мова,

                        Своя домовина...

                        Все це є у нас, панове.

                        Та чи є Вкраїна?

                        © Володимир Селезньов, 1992