ПЕРЕМІШУЙ І ВЛАДАРЮЙ

Сьогодні у зв’язку із вшануванням жертв Голодомору в Україні 1932-33 років, висловлюваннями міністра освіти Євгена Нищука щодо генетики та недавніми трагічними подіями на Донеччині з’явилося багато публікацій, в яких одні автори стверджують, що саме після вчинення масового штучного голоду більшовики почали проводити політику переселення росіян на українські землі, інші запевняють нібито масового переселення не було, багато з тих кого переселили повернувся назад, переселяли не лише росіян, а й білорусів і навіть українців з північних областей (Чернігівської, Сумської) тощо.

Дехто навіть підіймає тему плавильного казана, в якому перемішувалися народи СРСР, порівнюючи цей процес із подібним в США. Але при цьому «експерти» забувають дуже велику різницю між радянським і американським «плавильними казанами».
      Америка – це країна іммігрантів. Добровільно прибуваючи на нові землі (інша річ, що їх спонукала до цього нужда, але все ж таки переселення було добровільним), переселенці з однієї країни стикалися тут з такими з переселенцями з іншої. Усі вони не мали коріння на цих землях, тому радо об’єднувались, разом освоювали дикі прерії і, звичайно, легко перемішувалися між собою, поступово загублюючи зв’язок з історичною батьківщиною і створюючи нову американську націю. Зовсім іншою була ситуація в Радянському Союзі, адже всі хвилі переселення здійснювалися з народами, які мали в межах цієї «імперії зла» свою споконвічну національну територію і їх перемішування здійснювалося насильно.  

Та більшовики зовсім не були першовідкривачами ідеї «великого переселення народів». Така політика з успіхом провадилась ще в царській Росії. А по іншому й не могло бути. Створивши величезну імперію, шляхом загарбання чужих територій, російські шовіністи мали нагальну потребу держати поневолені народи в покірності. З цією метою впроваджувалося насильницьке насаджування «великої» російської мови і культури. А для того, щоб місцеві аборигени легше до цього призвичаювались і виникла ідея перемішування народів. Проте оскільки добровільно народи перемішуватися не дуже то й хотіли, їм у цьому вельми активно допомагали – місцевих виселяли до суто російських областей, натомість росіян селили на їхнє місце.

Причому автором цієї ідеї був не російський царат чи затяті монархісти, а «батько російської демократії», керівник Південного декабристського товариства П. Пестель.

    Ось як цей «демократ» вирішував у своєму програмному документі «Русской правде» національне питання: «1. Решительно покорить все народы, живущие к северу от границы... между Россией и Персией, а равно и с Турцией... 2. Разделить все кавказские народы на два разряда: мирные и буйные. Первых оставить в их жилищах и дать им российское правление и устройство, а вторых - семейно переселить во внутренность России, раздробить их меньшими количествами по всем Русским волостям... 3. Завести в кавказской земле русские селения и всем русским переселенцам раздать все земли, отнятые у прежних буйных жителей, дабы всем способом изгладить на Кавказе даже все признаки его обитателей и обратить сей край в спокойную и благоустроенную область русскую».

      Як бачимо, і російським самодержцям, і «вождям всіх народів» було у кого повчитися.

Коли після зруйнування Запорозької Січі, козаки почали масово освоювати причорноморські землі, утворивши Чорноморське козацьке військо, колишні запорозькі землі були роздані російським поміщикам. При цьому українців силою зганяли із зайнятих ними місць, натомість їхні володіння заселяли цілими селами з «великорусских губерний», намагаючись перетворити українську Чорноморщину на Новоросію, тобто «благоустроенную область русскую». Про це свідчать такі визнані історики Запорозької Січі, як Д. Яворницький, А. Скальковський та інші. Що ж стосується чорноморських козаків, то їх разом із сім’ями, тобто як завжди «семейно», виселили на Кубань, Терек та Ставропілля. 

Так само і в передвоєнні та повоєнні роки радянська влада переселяла українців із нелояльної Західної України до Росії або у той таки Донбас чи Крим, де вони під впливом «старших братів» денаціоналізовувалися, перетворюючись на звичайних «совків».

Можна багато в чому не погоджуватися з вождем російських комуністів В.І. Леніним, але в одному він мав рацію, коли казав про росіян, що це «угнетающая или так называемая "великая" нация (хотя великая только своими насилиями, великая только так, как велик держиморда)».

Батьки Римської імперії вигадали формулу «розділяй і владарюй», російські і радянські імперці винайшли набагато ефективніший спосіб держати поневолені народи в покірності, застосувавши принцип «перемішуй і владарюй». Сьогодні ми всі бачимо сумні наслідки такого «винаходу». Отож генетика, як і розмір, все ж таки має значення.