СТАРА КАЗКА НА НОВИЙ ЛАД

Всім, напевно, з дитинства добре знайома казка про «Козу-дерезу». Сюжет казки дуже простий і такий, що легко запам’ятовується. Купив дід козу на ярмарку та й привів додому. Та коли господар доручає рідні пасти козу, а ввечері питає рогату, чи та їла, чи пила, нахабна коза обманює його, говорячи, що нічого не їла й не пила. З пересердя дід проганяє своїх синів, а згодом і жінку. А коли з’ясовується правда і дід хоче козу зарізати, вона збігає до лісу, де вдирається в хатинку до зайчика.

Бідолашний зайчик, повернувшись додому, знаходить там якусь зайду, та не може її прогнати, ба й навіть інші лісові звірі не в змозі це зробити, бо дуже бояться рогатої й бородатої кози, яка ж до того ж ще й приказує:

- Я, коза-дереза,

За три копи куплена,

Півбока луплена!

Тупу-тупу ногами,

Сколю тебе рогами,

Ніжками затопчу,

Хвостиком замету, -

Тут тобі й смерть.

Та все закінчується хепі-ендом, бо знаходиться такий собі рак-неборак, який не злякався кози та вигнав її з хатинки. Дуже повчальна історія, і не лише для малюків, що не треба пускати чужинців до своєї оселі.

НЕСВЯТКОВЕ або КУЛИЧ VS ПАСКА

Майже весь передвеликодній тиждень в Україні в мовній сфері пройшов під знаком боротьби між російською назвою великоднього хліба «кулич» і суто українським її відповідником – «паска». Дійсно, в українській мові немає слова «кулич» та продавці, як навмисне, продавали куличи, що викликало обурення патріотів і шанувальників рідної мови.

Можна по-різному до всього цього ставитися. А мені от подумалося, і тут висловлю крамольну думку, що вся ця історія зайвий раз доводить, що мова все ж таки – не головне. Чому? Та тому, що буття визначає свідомість. Головне – це умови існування, в яких перебуває людина, а мова, при всьому її величезному значенні, лише відбиває ці умови. Бо подумайте самі, хто навчив усіх цих горе-продавців називати паску куличем?

Якби в Україні не було московських попів – в мові наших недолугих співвітчизників не було б і куличів. І це стосується всіх сфер життєдіяльності без винятку. Російська мова зникне з наших банків, магазинів, сфери обслуговування тоді, коли в Україні не залишиться ні сбербанків, ні російських підприємств, ні російських чи проросійських олігархів. Коли не лише «русского мира», а й зловонного «русского духу» не залишиться на нашій землі. Такі ось пасочки.

ВОВКИ В ОВЕЧІЙ ШКУРІ

Українці по праву і заслужено пишаються своїм національним одягом – вишиванкою. Сьогодні в Україні стало модним одягати і носити вишиванки. По достоїнству оцінили їх і на Заході від голлівудських зірок до Джима Моррісона і Пабло Пікассо.

Але не варто впадати у вишиванкову ейфорію. Не кожний, хто у вишиванці – патріот чи прихильник України, і не кожен український патріот носить вишиванку.

Ось вам кілька прикладів: на першій світлині – не хто-небудь, а сам Лаврентій Берія, на другій – головний пропагандон Росії Дмитро Кисельов, на третій – людина у парику і вишиванці, на четвертій – няша з кримнаша, ну а на п’ятій – самі знаєте хто.

Дехто вважає, що якщо людина має українське прізвище, розмовляє українською і одягає вишиванку – вона апріорі патріот, і навпаки, людина з російським прізвищам, що розмовляє російською і не носить вишиванку – ворог України. Але світ не чорно-білий. Насправді він має 50 відтінків сірого.