НЕСВЯТКОВЕ або КУЛИЧ VS ПАСКА

Майже весь передвеликодній тиждень в Україні в мовній сфері пройшов під знаком боротьби між російською назвою великоднього хліба «кулич» і суто українським її відповідником – «паска». Дійсно, в українській мові немає слова «кулич» та продавці, як навмисне, продавали куличи, що викликало обурення патріотів і шанувальників рідної мови.

Можна по-різному до всього цього ставитися. А мені от подумалося, і тут висловлю крамольну думку, що вся ця історія зайвий раз доводить, що мова все ж таки – не головне. Чому? Та тому, що буття визначає свідомість. Головне – це умови існування, в яких перебуває людина, а мова, при всьому її величезному значенні, лише відбиває ці умови. Бо подумайте самі, хто навчив усіх цих горе-продавців називати паску куличем?

Якби в Україні не було московських попів – в мові наших недолугих співвітчизників не було б і куличів. І це стосується всіх сфер життєдіяльності без винятку. Російська мова зникне з наших банків, магазинів, сфери обслуговування тоді, коли в Україні не залишиться ні сбербанків, ні російських підприємств, ні російських чи проросійських олігархів. Коли не лише «русского мира», а й зловонного «русского духу» не залишиться на нашій землі. Такі ось пасочки.