ЖИЗНЬ ИВАНА 

Россия, которую мы «потеряли»

Апологетам «русского мира», которых не только в России, но, к сожалению, и в Украине хватает, хотелось бы посоветовать почаще обращаться в первоисточникам.

Вот, например, быт дореволюционной русской деревни в наше время нередко идеализируется и все чаще можно услышать ностальгические нотки о «России, которую мы потеряли». Тем большее значение приобретает сегодня беспристрастный взгляд очевидца.

Ольга Петровна Семенова-Тян-Шанская, дочь знаменитого географа и путешественника и сама этнограф, в отличие от отца в далекие экспедиции не отправлялась. На протяжении многих лет, взяв за объект исследования село Гремячка в Рязанской губернии, ничего не скрывая и не приукрашивая, она добросовестно записывала все, что имело отношение к быту тамошних крестьян. В результате исследовательница собрала огромный массив сведений и получилась удивительная книга «Жизнь «Ивана», насыщенная фактами из жизни предков нынешних россиян: устройстве дома, инвентаре, еде, одежде, ходе сельхозработ, суевериях и, самое главное, нравах и обычаях российской деревни конца ХІХ века.

КРЕМЛЕВСКИЕ НЕДОМЕРКИ

  Любопытно, что все авторитарные кремлевские правители были невысокого роста. Сталин, когда выходил на трибуну мавзолея, становился на небольшую подставку, чтобы быть одного роста с Буденным и Ворошиловым. Малого роста был и Хрущев. Ну, а о сегодняшнем кремлевском карлике и говорить нечего.

   Еще одной общей чертой московских тиранов было не только пренебрежительное отношение к собственному народу, но и поразительное «умение» рассориться с другими народами. О «карибском кризисе» времен Никиты Сергеевича известно всем. Ну а нынешний «турецкий гамбит» Путина только продолжает традиции Кремля.

КОЛГОСП ТВАРИН

Провальна політика керівництва України в усіх без винятку сферах діяльності з усією очевидністю показує неспроможність нинішньої української влади навести лад у власній країні.

Ця влада не в змозі провести жодної реформи: ні судової, ні житлово-комунальної, ні медичної, ніякої іншої.

Ця влада не в змозі подолати корупцію і кумівство або хоча б звільнити злодійкуватих чиновників з посад.

Ця влада не в змозі покарати винних у розстрілі Майдану і злочинній халатності, що призвела до загибелі сотень бійців АТО.

Ця влада не в змозі захистити своїх громадян, що нудяться в тюрмах путінської Росії або в полоні на території, захопленій його маріонетками.

ЧЕМОДАН БЕЗ РУЧКИ 

что нам делать с Крымом и Донбассом?

Сегодня украинцы, как малые дети, радуются санкциям Запада против России. Это напоминает известную народную сказку, где один дядька, сам весь в злыднях, радуется тому, что у соседа дела обстоят еще хуже.

Но если серьезно, какая выгода от антироссийских санкций для Украины?

Хотелось бы спросить у украинцев, а нам-то что?

Может быть от падения цен на нефть в Украине снизились цены и тарифы? Нет, они наоборот растут еще быстрее. Может быть снизился курс доллара? Он также растет. Может быть выросли зарплаты и социальные выплаты? Вы это заметили? Я – нет. Может быть появились новые рабочие места? Опять же нет. Почти миллион украинцев, как утверждают мужи из госстата, по-прежнему ездят в «санкционную» Россию на заработки.

Или может вы думаете, что санкции заставят Путина вернуть Крым и деоккупировать Донбасс. Как бы не так.

ГРОМАДЯНСЬКА ПОЗИЦІЯ
або маємо, що маємо

      На жаль, в Україні попри два майдани, так і не сформовано громадянське суспільство, яке б контролювало державну владу і мало реальні важелі для притягнення її до відповідальності. Влада, як і раніше, є безвідповідальною, поводиться як їй заманеться, знущається зі своїх громадян, підвищуючи комунальні тарифи, кришуючи корупціонерів і казнокрадів, призначаючи «потрібних» людей на посади тощо. При цьому суспільство лише пасивно за цим усім спостерігає.

     Громадяни замість того, щоб відстоювати свої права (у правовий спосіб), потурають владі і нічим від неї не відрізняються, бо лише і вміють, що грабувати власну країну, наприклад, незаконно видобуваючи бурштин на Поліссі чи вирубуючи заповідні ліси на Закарпатті та Буковині. Діють за принципом – якщо їм можна, то чому нам зась.

     Давньогрецький мудрець Платон зазначав, що покаранням за громадську пасивність є влада лиходіїв.

          Тож маємо той уряд, на який заслуговуємо.  

КРАЇНА ВОРОВАЙКА

       

    Наші північні сусіди знахабніли вже вкрай. Мало того, що вкрали у нас назву Русь, так хочуть ще поцупити тризуба і бандерівський прапор. Ще до анексії Криму і агресії на Донбасі у Підмосков’ї якісь спритники створили фейкову Республіку Домодєдово і задарма експлуатували наші національні символи (https://youtu.be/0uC1Ob93Ntg). І ніякого тобі авторського права – лише право «старшего брата». А як же «київська хунта» і «розіп’яті хлопчики»?

А якщо серйозно, все це відбувалося більше трьох з половиною років тому у 2012 році і напевно сьогодні дододєдівські «сепаратисти» поводять себе тихіше води і нижче трави.
        Але московським стратегам слід пам'ятати, що крім фейкового Домодєдово, в Росії є ще зовсім реальна Кубань з її балачкою, біломорські помори з їхньою говорьою, сибірські чалдони, не кажучи вже про Татарстан та інші національні республіки. Тож замість того, щоб підтримувати сепаратистів в Україні чи ще де-небудь, кремлівському карлику варто навести лад у себе в Підмосков'ї, інакше подібна політика неминуче призведе до розпаду «єдиної і нєдєлімої».

ПАМЯТКА РУССКОМУ СОЛДАТУ

       Периодически в СМИ появляется информация о том, как россияне тайно вывозят с Донбасса тела своих погибших солдат (которых там якобы нет).

Вот и недавно, по сообщениям украинской военной разведки, в 20-х числах февраля в зоне АТО было уничтожено несколько российских разведывательно-диверсионных групп в районе Донецкого аэропорта, на Мариупольском направлении, под Марьинкой и Авдеевкой. Через пункт пропуска Должанский был зафиксирован вывоз груза «200». Причем, если тела офицеров транспортируют в гробах, то останки российских солдат вывозят просто … в мешках. 

Впрочем, удивляться здесь нечему. В России жизнь солдата, как и человека вообще, всегда ничего не стоила. Все войны, в которых она участвовала, характеризуются колоссальными потерями личного состава.

      Наверное, в этом и состоит секрет российской военной науки – науки побеждать числом, нахрапом, а не умением.