СВЯТИЙ ГАГАРІН або СВЯТО "ЗВІЗДЕННЯ"

 

Маразм на Росії крєпчає. Як передає агенція Інтерфакс, 19 січня 2018 року в місті Віфлеємі пройде урочиста церемонія відкриття бронзового бюста Юрія Гагаріна, переданого в дар жителям Палестини Фондом «Діалог Культур - Єдиний Світ». Проект встановлення погруддя Гагаріна в Палестині здійснюється Фондом за підтримки Ради молодих дипломатів МЗС Росії спільно з Віфлеємським відділенням Імператорського Православного Палестинського Товариства і Калузьким відділенням Російської асоціації політичної науки.
Бюст буде встановлений на площі Різдва Христового, на якій розташовується одна з найстаріших діючих християнських церков в світі - Храм Різдва Христового.

«Ця християнська церква, згідно з переказами, була побудована над місцем народження Ісуса Христа. Мета наших проектів полягає в об'єднанні людей різних культур. Першу людину, яка здійснила політ у космос, знають, напевно, в усіх куточках світу. Його особистість є втіленням людських ідеалів і символом служіння народу», - зазначила керівник прес-служби фонду «Діалог культур - Єдиний світ» Ірина Шамгунова.

Отже «русский мир» добрався вже й до Святої Землі. Не виключено, що незабаром жителів Палестини будуть щосили «звіздити» нові православні комуністи, нащадки булгаківського Швондера.

СТАЛІНОПУТІН


Цей вірш був написаний кремлівським лизоблюдом Сергієм Михалковим у 1937 році. Замініть у ньому слово «Сталін» на «Путін» і ви зрозумієте, що з тих пір в Росії нічого не змінилося. Навіть зі зміною вождя в цій країні нічого не міняється. Це все, що треба знати про Росію росіян.

Спит Москва. В ночной столице
В этот поздний звездный час
Только Сталину не спится -
Сталин думает о нас.

Много верных и отважных
Храбрецов стоит в строю -
Сталин думает о каждом,
Кто хранит страну свою.

Тот - плывет на ледоколе,
Этот - пробует летать,
Тот - еще в начальной школе
Книжки учится читать.

За горами, за долами,
В кишлаке своем родном,
Мальчик смотрит за стадами -
Сталин знает и о нем.

Даже песню Сталин слышит,
Что в степи пастух поет.
Мальчик Сталину напишет -
Из Кремля ответ придет.

За Уралом, на Байкале,
Ты больной лежишь в избе,
Ты не бойся - знает Сталин,
Помнит Сталин о тебе.

Он пошлет людей надежных,
Чтоб тебя в тайге найти,
Отыскать в глуши таежной
И от гибели спасти.

Сталин знает неизвестных
Дочерей и сыновей,
Всех людей прямых и честных,
Верных Родине своей.

УКРАЇНА СВОЇХ НЕ КИДАЄ?

27 грудня 2017 року відбувся перший за останні півтора роки обмін полоненими між Україною і терористами з Л-ДНР за формулою 74 на 306 (фактично 73 на 233). Влада вже встигла приписати собі цю заслугу. Серед численних статей в мережі можна зустріти й такі заголовки як «Україна своїх не кидає!».

Звісно, що визволення українців з ворожого полону – це дуже добре. І тут не має значення навіть непропорційність цього обміну, адже кожний звільнений українець символізує хоча й маленьку, а все ж таки перемогу України. Це дійсно визначна і довгоочікувана подія. Ось тільки стосовно того, що Україна своїх не кидає можна заперечити.

На жаль кидає. Кидає з продажними судами та корисливою поліцією, з завищеними комунальними тарифами та заниженим курсом гривні, з недолугою медичною допомогою, з мізерними зарплатами у конвертах та ганебною пенсією, з українською мовою нарешті … І відбувається це не один раз на півроку, а, як не прикро, щодня.

А щодо визволення українських заручників з полону, то треба розуміти, що це не заслуга влади, а її обов’язок.

ЧИ БУДЕ В УКРАЇНИ СПРАВЖНІЙ ЛІДЕР?

Катастрофічний стан України загострив проблему адекватності українських політичних лідерів. Більше немає часу втрачати можливості такими ж темпами, як це відбувалося останні роки, не кажучи вже про весь період державної незалежності. Сучасний український політолог і публіцист Сергій Грабовський, говорячи про діячів Визвольних змагань 1917-1920 років, зазначає, що «уся новітня історія нашої країни - це правдива історія колосальних можливостей, нереалізованих з вини дрібних і дріб’язкових політиканів». Проте ці слова, на превеликий жаль, в повній мірі можна віднести і до сучасних українських політиків.

Якось фатально не щастить Україні з президентами. Перший – затятий комуніст, ідеолог компартії, який швидко зорієнтувався і змінив колір на жовто-блакитний; другий – червоний директор, котрий весь президентський термін вчився правильно розмовляти українською; третій – бухгалтер, який весь час запевняв, що «ці руки нічого не крали»; четвертий – двічі судимий зек, який навіть у злодійському середовищі отримав прізвисько «хам»; і, нарешті, п’ятий – барига, який збільшує свої статки під час кривавої війни зі східним агресором. То чи буде в України колись справжній лідер? Чи діждемося ми його?

Наш великий пророк Тарас Шевченко дав на це чітку відповідь: «О роде суєтний, проклятий, / Коли ти видохнеш? Коли / Ми діждемося Вашингтона / З новим і праведним законом? / А діждемось-таки колись».

НЕ ДОЧЕКАЮТЬСЯ!

       Україну взяли в облогу з усіх боків. На сході - путінська Росія, із заходу - ворожі сусіди в особі Польщі, Угорщини, Румунії, та на додаток - проросійське Придністров'я, на півночі - болота лукашенківської Білорусі, лояльної путінському режиму, на півдні - Чорне море, також контрольоване Росією. А ще зверху - продажна, корумпована влада в купі з неукраїнськими олігархами. Додамо сюди внутрішню українофобську п'яту колону - і картина буде, мабуть, повною. Залишається одне вільне місце - знизу. Але, не дочекаються, суки! Ворог не пройде і буде знищений. А Україна була, є і буде. «Народ мій є, народ мій завжди буде, Ніхто не перекреслить мій народ!». Слава Україні!

НАРОД І ВЛАДА

Влада поважає народ тоді, коли у кожного громадянина вдома є рушниця, а не телевізор

В історії США видатну роль зіграли так звані мінітмени. Мінітмени (англ. minutemen, від minute - «хвилина» і men - «люди») – це ополчення північноамериканських колоністів. Вони з'явилися в XVII столітті для боротьби з індіанцями і злочинцями, коли держава була не здатна захистити своїх громадян. До складу ополчення входили молоді фермери, зазвичай до 30 років. При першому повідомленні про напад мінітмени швидко («в одну хвилину») збиралися аби дати відсіч, звідси й виникла їх назва. 
     Згодом мінітмени вели боротьбу і з солдатами інших колоніальних держав, зокрема, з англійськими королівськими військами. Мінітмени брали активну участь у Війні за незалежність США і попередніх подіях. Чисельність мінітменів доходила до 13 тисяч бійців. Пізніше на основі формувань мінітменів була створена американська Континентальна армія. А у ХХ столітті на їх честь була названа американська міжконтинентальна балістична ракета.

На світлині: пам’ятник мінітменам у місті Лексінгтон (Масачусетс)

КОРОТКА ІСТОРІЯ ВАТНИКА

Останнім часом в російську, а звідти і в українську мову, ввійшло слово і поняття «ватник». Сьогодні це один з неологізмів (семантично переосмислених), які активно поповнюють сучасні словники. Поняття виникло з однойменного інтернет-мему (від англ. meme). Під мемом розуміється одиниця культурної інформації, яка поширюється від однієї людини до іншої за допомогою імітації, навчання тощо.
     Автором мему є росіянин Антон Чадський, який згодом змушений був виїхати з Росії через політичні переслідування. Картинка ватника, яку він створив, була вперше опублікована у соціальній мережі ВКонтакті в одній із груп 9 вересня 2011 року. В 2012 році мем став широко популярним і на інших ресурсах і Інтернеті. Автор створив у ВКонтакті спільноту, присвячену персонажу ватника "Рашка Квадратный Ватник".